Мета заходу:

Обговорити, як публічна служба може гарантувати права людини «тут і зараз» – у реаліях війни, трансформацій, відбудови та цифрових змін – і стати надійною опорою для суспільства, забезпечуючи довіру, захист та інклюзію.

Україна зараз проходить крізь випробування, які загартовують нашу державність і формують нове бачення функціонування публічних інституцій, коли людина, її права, потреби мають стати в центрі формування політик. 

Повномасштабна війна, необхідність швидкої відбудови та шлях до членства в Європейському Союзі ставлять перед публічною службою нові виклики і відкривають нові можливості. За чотири роки повномасштабної війни та воєнного стану Україна довела, що функціонування демократичних інституції – це можливо і це нормально. Адже стійкі інституції, ефективне врядування та повага до прав людини — це не лише вимоги часу, а й ключові орієнтири, визначені Цілями сталого розвитку (особливо Ціллю 16) та зобов’язаннями України на шляху до ЄС. Як сказала сенаторка Маргарет Чейз Сміт: «Публічна служба має бути чимось більшим, ніж просто ефективне та чесне виконання роботи. Це має бути повна відданість людям і державі». Саме такою є місія сучасної української публічної служби: служіння людям і країні, побудоване на доброчесності, прозорості та готовності до змін.

В умовах сьогодення публічна служба стає не лише механізмом реалізації політики, а партнером і захисником громадян, прав людини, що працює для того, щоб кожен українець відчував підтримку і довіру до держави навіть у найважчі часи. І як підкреслював Карел Васак, перший Генеральний секретар Міжнародного інституту з прав людини (1969-1980) та автор концепції розвитку прав людини: «цінність Конвенції Ради Європи про захист прав людини та основоположних свобод визначається не лише переліком прав, але й, передусім, механізмом їх реалізації та захисту. Цей механізм гарантує, що права не залишаються лише декларативними, а стають дієвими, оскільки держава зобов’язана забезпечити їх дотримання, а особи мають можливість вимагати такого захисту».

Сучасні тренди у сфері прав людини вимагають від публічної служби постійного вдосконалення, гнучкості та готовності до трансформацій. Публічна служба має діяти не лише дотримуючись основних принципів, закріплених законодавством, а й виступати активним агентом змін, спрямованих на захист і реалізацію прав людини в суспільстві.